Біологія

Науково-дослідницький проект «Визначеннявпливу несанкціонованих сміттєзвалищ Вінниці на навколишнє середовище методамибіотестування»

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Науково-дослідницький проект «Визначення впливу несанкціонованих сміттєзвалищ Вінниці на навколишнє середовище методами біотестування»

Автори: Похвалюк Сергій Петрович, вчитель біології,

Осадчук Анна, Драчук Аліна, учні 8-В класу

ВСТУП

Проблема нагромадження та поводження із відходами в Україні за своєю актуальністю посідає перше місце серед інших природоохоронних проблем. Так за даними Держкомстату в Україні загальна кількість відходів становить 25 млрд. т., серед них токсичних – 5 млрд. т., що в розрахунку на одного жителя є найвищим показником серед країн Західної і Центральної Європи. При цьому  щорічні темпи нагромадження твердих відходів в Україні сягають 1 млрд. т., а побутових – 10 млн. т. Така загрозлива тенденція – наслідок неефективної, матеріаломісткої та енерговитратної системи виробництва, низького рівня утилізації відходів та неправильного поводження населення із побутовими відходами [3].

Більшу частину відходів у нашій країні продукують промислові об’єкти. Вінниччина не є індустріальним регіоном, тому основна частка відходів продукується населенням. У місті Вінниці функціонує налагоджена система збору та відвезення побутових відходів, у зв’язку з чим кількість стихійних сміттєзвалищ в межах міста є незначною, проте повністю викорінити дане явище на даний час не вдалося. У місцях, які є дещо віддаленими від людського ока, можна наштовхнутись на невеликі стихійні сміттєзвалища, які періодично з’являються здебільшого на периферії житлових мікрорайонів та у місцях відпочинку населення (околиці парків, береги водойм, пустирі тощо) [6].

Подібні сміттєзвалища є негативним фактором для екосистем міста, до того ж, вони можуть становити небезпеку для населення.

Метою нашої роботи є встановлення впливу стихійних сміттєзвалищ на біоценози міста Вінниці, та можливості їх впливу на здоров’я населення.

Об’єктом даного дослідження є процеси, що відбуваються в навколишньому середовищі під впливом на нього сміттєзвалищ.

Предмет дослідження. Визначення впливу несанкціонованих сміттєзвалищ мікрорайону Вишенька на навколишнє середовище.

Завдання:

  • проаналізувати законодавство та політику України в галузі поводження із відходами;
  • встановити класифікацію відходів;
  • дослідити структуру та розміщення несанкціонованих сміттєзвалищ у мікрорайоні Вишенька;
  • визначити вплив несанкціонованих сміттєзвалищ мікрорайону Вишенька на навколишнє середовище.

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ

  1. Державна політика України в галузі поводження з відходами

Основними документами, що визначають принципи поводження з відходами та пріоритети в цій сфері, є закони України «Про відходи» та «Про охорону навколишнього природного середовища». Відповідно до змін та доповнень до законодавчих актів, ухвалених протягом 2008-2014 років, визначено такі стратегічні пріоритети розвитку галузі:

  • необхідність розробки технологій та заходів, спрямованих на мінімізацію утворення, переробку та очищення відходів (включаючи комунальний і промисловий компоненти);
  • надання економічних переваг компаніям, які впроваджують зазначені технології та заходи;
  • запобігання захороненню відходів, що підлягають переробці;
  • покладання відповідальності за негативні наслідки для навколишнього середовища  (та усунення шкоди, якої було завдано навколишньому середовищу) на забруднювача навколишнього середовища;
  • упровадження екологічного податку.

Згідно із Законом України «Про відходи», до основних напрямів державної політики у сфері поводження з відходами належать:

  • забезпечення повного збирання і своєчасного знешкодження та видалення відходів,  а також дотримання правил екологічної безпеки при поводженні з ними;
    • зведення до мінімуму утворення відходів та зменшення їх небезпечності;
    • забезпечення комплексного використання первинних матеріальних ресурсів;
    • сприяння максимально можливій утилізації відходів;
    • забезпечення безпечного видалення відходів, що не підлягають утилізації, шляхом  розроблення відповідних технологій, екологічно безпечних практик поводження  з відходами.

Ці напрями класифіковані в порядку пріоритетності та відповідають нормам європейської Директиви щодо поводження з відходами.

Відповідно до ухвалених у 2012 році змін до Закону, різні категорії споживачів мають укладати угоди на утилізацію ТПВ, сплачувати за відповідні послуги та забезпечувати роздільне збирання відходів (ст. 35-1). З 1 січня 2018 року було введено в дію заборону на захоронення неперероблених відходів на полігонах (ст. 32).

У межах основних напрямів реалізації політики у сфері охорони навколишнього середовища в Україні на період до 2020 року, яку було ухвалено у 2011-му, поводження з ТПВ не стало головним пріоритетом. Визначені не надто високі цілі у сфері поводження з ТПВ (порівняно  із цілями за іншими напрямами):

  • підвищити показник переробки ТПВ у півтора рази до 2020 року, що, з урахуванням поточного значення (від 3 до 8%), дозволить досягти рівня лише 12%, тоді як відповідна директива ЄС вимагає забезпечення за той же період переробки 50% відходів;
  • забезпечити до 2015 року зберігання на спеціалізованих та екологічно безпечних полігонах 70% ТПВ міст із населенням більше 250 000 осіб, що не є амбітним (в Україні нараховується 26 міст із населенням більше 250 000 людей, в яких проживає 34% від загальної кількості населення країни. Таким чином, лише третину населення України буде охоплено послугами екологічно безпечного видалення відходів).

Водночас Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, яку було ратифіковано 16 вересня 2014 року, визначає принципи співробітництва, яке має бути спрямоване на збереження, охорону, поліпшення та відновлення якості навколишнього середовища, охорону здоров’я, ощадливе та раціональне використання природних ресурсів і просування на міжнародному рівні заходів, спрямованих на вирішення регіональних і глобальних екологічних проблем, у тому числі в галузі поводження з відходами й управління ресурсами. Угода про асоціацію також передбачає графік поступового наближення українського законодавства  в галузі поводження з відходами та управління ресурсами до законодавства й політики ЄС  у цій же сфері, які є безпечними для навколишнього середовища.

Важливим чинником, що стимулює утилізацію відходів і використання звалищного газу  як альтернативного палива, стало ухвалення змін та доповнень до Закону України «Про електроенергетику». Згідно з ними, тариф, за яким здійснюється закупівля електричної енергії, отриманої шляхом спалення звалищного газу, помножується на 2,3 (тобто на так званий «зелений», або пільговий, коефіцієнт). Це сприятиме закриттю полігонів з метою використання звалищного газу. «Зелений» тариф було впроваджено у другому кварталі 2013 року спочатку лише для нових об’єктів.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері поводження з відходами», ухвалений у січні 2010 року, передбачає затвердження норм щодо послуг перевезення побутових відходів. Лише четверта частина міст розробила та затвердила схеми проведення санітарно-профілактичних заходів, проте ситуація поступово змінюється.

1.2.Класифікація побутових відходів

Відповідно до Державного класифікатора відходів ДК 005-96  виділяються наступні групи відходів, віднесених до побутових:

  • тверді побутові відходи: харчові відходи, кімнатне та дворове сміття, макулатура, тара, пакувальні матеріали, дерево, метал. Місцем утворення цих відходів є житлові будинки, адміністративні та суспільні організації, підприємства торгівлі, культури, побуту та ін., прибудинкові території, зелені насадження;
  • великогабаритні відходи: старі меблі, холодильники, телевізори, сантехнічне обладнання, дерева, гілки, пеньки та ін.;
  • лікарняні відходи: перев’язочні матеріали, бинти, вата, шприци, кімнатне сміття, харчові відходи, тара, пакувальні матеріали. Місцем утворення цих відходів є лікарні, поліклініки, медичні, кабінети, консультації та ін.;
  • будівельні відходи: відходи будівельних матеріалів та конструкцій, ґрунт, пісок, асфальт.

Особливі види відходів:

  • побутові небезпечні відходи (миючі засоби, фарби та хімікати, прострочені медикаменти, люмінесцентні лампи, пестициди, добрива тощо);
  • батареї та акумулятори;
  • відходи електричного та електронного обладнання.

Частково відходи вивозяться на заміські полігони, призначені для їх захоронення, частково потрапляють у місця неорганізованого зберігання (близько 10%), а ще близько 6% просто осідає на території міста і промислових підприємств. ТПВ сучасного міста представляють собою не тільки епідеміологічну, але й серйозну токсикологічну проблему, тому що вже на стадії збору близько 4% відходів є токсичними. Дослідження свідчать, що звичайні ТПВ великого міста містять більше 100 найменувань токсичних сполук:  барвники, пестициди, ртуть та її сполуки, розчинники, свинець та його солі, ліки, кадмій, миш’яковисті з’єднання, формальдегід, солі талію і ін.  Особливе місце серед ТПВ займають ртутні лампи, оскільки кожна з них містить від 80 до 120 міліграмів ртуті. Серйозну проблему становлять також пластмаси і синтетичні матеріали, оскільки вони не піддаються процесам біологічного руйнування і можуть тривалий час (десятки років) перебувати в об’єктах навколишнього середовища [3]. 

До складу ТПВ також входять наступні компоненти: папір, картон, харчові відходи, дерево, метал чорний, метал кольоровий, текстиль, кістки, скло, шкіра, гума, взуття, каміння, фаянс, пластмаса (у тому числі, ПЕТ- пляшка), малі предмети (< 15 мм), великогабаритні відходи, будівельні відходи, небезпечні відходи.  Було встановлено, що у складі ТПВ постійно збільшується вміст пластмас, фольги, різного роду тари, поліетиленових плівок і інших упаковок.   Проведений порівняльний аналіз даних зміни процентного вмісту компонентів, що входять до складу ТПВ, за останні 5-8 років виглядає таким чином:

  • зростає відсоток полімерних матеріалів;
  • пакувальний папір частково змінюється полімерними матеріалами;
  • простежується тенденція до збільшення обсягів виробництва алюмінієвих банок для напоїв, і відповідно їх вмісту у складі ТПВ.

Визначено, що останніми роками встановилася стійка тенденція зростання у складі ТПВ тари, упаковки, посуду разового користування з полімерних матеріалів, у тому числі з поліетилентерефталату.    На основі літературних даних виявлено, що приблизно 0,1% ТПВ складають небезпечні відходи. На сьогоднішній день ці види відходів збираються разом з іншими ТПВ та видаляються на полігонах, де вони становлять серйозну небезпеку для довкілля та здоров’я людини.

ТПВ містять велику кількість вологих органічних речовин, які, розкладаючись, виділяють гнильні запахи і фільтрат.  При висиханні продукти неповного розкладання утворюють насичений забруднювачами та мікроорганізмами пил. В результаті відбувається інтенсивне забруднення ґрунтів, повітря, поверхневих і грунтових вод

1.3. Несанкціоновані сміттєзвалища як наслідок нераціонального поводження з відходами

Ще 40 років тому в Україні практично не було пластикової упаковки. Продукти харчування продавалися в паперовій обгортці, залізних бляшанках або скляних пляшках. Все це розкладалось у довкіллі або здавалось у пункти прийому вторсировини. Більшість спожитого в сільській місцевості було продуктами власного виробництва, тобто вирощеним на власних ділянках, а отже – взагалі не мало упаковки. В останні десятиліття ситуація радикально змінилась. Майже всі продукти купуються і більшість із них мають кілька шарів пакування, виготовлених із синтетичних полімерних матеріалів [4].

Зміна умов споживання призвела до небаченого зростання кількості побутового сміття, а це, в свою чергу, – до появи десятків тисяч несанкціонованих звалищ. У минулому звалища обслуговували лише міста і промисловість. Тепер же, біля кожного з 60000 населених пунктів України – від одного до десятків звалищ. І майже всі вони несанкціоновані. Не маючи куди подіти відходи, люди скидають їх до посадок, ярів, балок. А де одна купа сміття, там, відомо, – і багато [8].

Те саме стосується і міст. Практично у кожному місті України нараховується декілька десятків потужних несанкціонованих звалищ. Найбільша їх кількість знаходиться у приватному секторі міст, де через відсутність належної системи збору ТПВ щорічно утворюються тисячі малих стихійних звалищ, які не піддаються достовірному обліку.

Звалища – це ділянки землі, на яких безконтрольно зберігаються побутові, а іноді й будівельні та інші відходи. Часто для зменшення об’єму відходів звалища підпалюють. Такий підхід є неприпустимим, оскільки звалища є серйозним джерелом забруднення і повітряного, і водного середовища. Жоден із таких самовільно створених пунктів скидання відходів не обладнаний відповідним чином, продукти гниття і розпаду потрапляють у ґрунт і ґрунтові води, які є джерелом водопостачання для багатьох мешканців. Температура гниття подекуди настільки висока, що часто легко призводить до їх займання, до того ж у повітря викидається неймовірна кількість шкідливих речовин. Достатньо буде сказати, що при тлінні поліетиленового пакету, у повітря виділяється понад 70 різних хімічних сполук, жодна з яких не є корисною для нашого здоров’я. Крім того, такі звалища сміття є середовищем для розмноження комах та гризунів, які є збудниками та переносниками різних інфекційних захворювань, таких як лептоспіроз, сказ, енцефаліт, чума та ін. [2].

Місце, яке призначене для захоронення відходів, називається полігоном. Часто його плутають зі сміттєзвалищем. Відмінність полягає в тому, що полігони проектуються відповідно до вимог ДБН В.2.4-2-2005 «Полігони твердих побутових відходів. Основи проектування». Вони повинні запобігати негативному впливу на навколишнє природне середовище та відповідати санітарно-епідеміологічним і екологічним нормам. Полігони повинні бути оснащенні системами захисту ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату. Сміттєзвалища, на відміну від полігонів, не обладнані вищеперерахованими системами та не забезпечують запобігання негативного впливу відходів на довкілля.

Хто і в якій мірі несе відповідальність за появу несанкціонованих сміттєзвалищ?

Варто зазначити, що всі відходи є об’єктом права власності, а відповідно до положень Цивільного кодексу, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Відтак, відповідно до ЗУ «Про відходи», забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових на території міст та інших населених пунктів та в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров’я людини. Тобто, розміщувати відходи дозволяється лише у спеціально відведених для цього місцях, які не допускають негативного впливу відходів на довкілля та здоров’я людей.

Тому, в першу чергу власник відходів повинен дотримуватися вимог поводження з ними та не допускати засмічення та забруднення території. Власником відходів може бути громадянин України, іноземець, особа без громадянства, підприємство, установа та організація усіх форм власності, територіальна громада і держава, які володіють, користуються і розпоряджаються відходами.

Викидання сміття у місцях, спеціально не пристосованих для цієї мети, тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Так, у ст. 42 ЗУ «Про відходи» зазначено, що особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров’я людини та економічних збитків. Однозначно, що викидання сміття у невстановленому для цього місці призводить до забруднення довкілля. Проте, в залежності від тяжкості шкоди, яку спричинила така діяльність довкіллю, диференціюють адміністративну та кримінальну відповідальність.

Адміністративну відповідальність, відповідно до статті 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Далі – КУпАП) несуть особи винні у порушенні вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення. За таку діяльність передбачається штраф на громадян у розмірі від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 грн. до 1360 грн.) і на посадових осіб, громадян – суб’єктів підприємницької діяльності – від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 грн. до 1700 грн.).

У випадку ж, якщо несанкціоноване розміщення відходів призвело до забруднення землі, то особа, винна у вчиненні таких дій підлягає адміністративній відповідальності за ст. 52 КУпАП. Ця норма закону зазначає, що псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення виробничими та іншими відходами тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 грн. до 1360 грн.) і на посадових осіб, громадян – суб’єктів підприємницької діяльності – від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 грн. до 1700 грн.).

Окрема відповідальність встановлена за засмічення лісів та тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 425 грн. до 850 грн.) і на посадових осіб – від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 грн. до 1700 грн.).

Кримінальні відповідальність передбачається за забруднення або псування земель, проте, на відміну від адміністративної відповідальності, тут важливим є наслідок у вигляді небезпеки для життя, здоров’я людей чи довкілля. Такі дії, відповідно до ст. 239 Кримінального кодексу України, караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 3400 грн.) або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Цивільна відповідальність, яка настає незалежно від притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності, полягає у обов’язку відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про відходи. Ця шкода може бути заподіяна і здоров’ю людини, і навколишньому середовищу.

До дисциплінарної відповідальності притягуються винні особи у разі порушення законодавства у сфері поводження з відходами в процесі виконання трудових обов’язків.

Зазвичай, власник відходів, що розміщені на несанкціонованих сміттєзвалищах, є невідомий, тому такі відходи вважаються безгосподарними. У такому разі, відповідальність за безпечне поводження з відходами та ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ на своїй території покладається на органи місцевого самоврядування. Крім того, до повноважень місцевих державних адміністрацій також належить забезпечення ліквідації несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів, у разі, якщо вони знаходяться за межами населеного пункту.

Власники або користувачі земельних ділянок, на яких виявлено нічийні відходи, зобов’язані у п’ятиденний термін повідомити про них місцеві органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Такі відходи повинні братися на облік.

Підставами для визначення відходів нічийними та їх обліку можуть бути:

  • повідомлення власників або користувачів земельних ділянок, на яких виявлено нічийні відходи;
  • звернення (повідомлення) громадян, підприємств, установ та організацій, засобів масової інформації;
  • результати інспекційних перевірок Державної екологічної інспекції України та Держпродспоживслужби України.

У разі отримання такого звернення, обласні держадміністрації та органи місцевого самоврядування зобов’язані визначити кількість, склад, властивості, вартість відходів, рівень їх небезпеки для навколишнього природного середовища і здоров’я людини та вжити заходів для визначення власників відходів. У разі потреби для визначення власників відходів та їх оцінки можуть залучатися правоохоронні органи, відповідні спеціалісти та експерти.

До кого звертатися у разі виявлення несанкціонованого сміттєзвалища?

Перш за все, необхідно повідомити органи місцевого самоврядування або місцеву державну адміністрацію, на території якої виявлено таке сміттєзвалище.

Також потрібно звернутися зі скаргою до Державної екологічної інспекції з вимогою провести перевірку додержання вимог законодавства про поводження з відходами та розрахувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства. Державна екологічна інспекція повинна встановити факт забруднення (засмічення) земель та оформити це актом перевірки та протоколом про адміністративне правопорушення.

Крім того, відповідно до ст. 242-1 КУпАП, Державна екологічна інспекція України уповноважена розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 82 КУпАП «Порушення вимог поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення» та ст. 52 КУпАП «Псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель», тобто ДЕІ України має право притягати винних осіб до адміністративної відповідальності та, відповідно, накладати штраф.

Оскільки, за забруднення та псування земель передбачається кримінальна відповідальність за ст. 239 Кримінального кодексу України, тому необхідно заявити про виявлені несанкціоновані звалища до управління Національної поліції, яке повинно розпочати досудове розслідування, встановити винних осіб та притягнути їх до відповідальності за забруднення та псування земель.

Підсумовуючи, варто зазначити, що законодавство містить чимало прогалин та є недосконалим. Оскільки власника нічийних відходів встановити практично неможливо, весь тягар захоронення таких відходів покладається на органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації. Такий підхід не є цілком правильним, оскільки він не стимулює власників відходів – фізичних та юридичних осіб – належно поводитися з ними. Суб’єкти господарських відносин не зацікавлені в укладанні договорів про вивезення відходів, адже це потребує додаткових витрат. Крім того, штрафи за неналежне поводження з відходами є дуже низькими та неспіврозмірними зі шкодою, яку завдають довкіллю несанкціоновані сміттєзвалища. Це, в свою чергу, і є причиною появи численних сміттєзвалищ, які здійснюють негативний вплив на довкілля.

РОЗДІЛ ІІ

ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ НЕСАНКЦІОНОВАНИХ СМІТТЄЗВАЛИЩ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

2.1. Аналіз структури відходів на несанкціонованих сміттєзвалищах мікрорайону Вишенька

На першому етапі дослідження для оцінки стану ґрунтів стихійних сміттєзвалищ мікрорайону Вишенька визначено шість точок відбору зразків, які розташовані в межах вулиці Келецька, проспекту Космонавтів та парку Дружби народів (рис. 1). Оскільки точка 1 розміщена в найменш забрудненому районі, далеко від автомобільних доріг та житлових кварталів, її прийнято нами за контроль (фото 2.11 – 2.14)

Фото. 2.11. Розміщення сміттєзвалищ у мікрорайоні Вишенька

Основна частка забруднюючих елементів у виявлених сміттєзвалищах – це побутові відходи, упаковка та пластикова тара.

Фото 2.12. Несанціоноване сміттєзвалище № 1

Фото 2.13. Проблема спалювання сміття       

Фото 2.14. Звалище будівельних відходів

Провівши якісний та кількісний аналіз структури несанкціонованих сміттєзвалищ, ми отримали наступні результати (рис. 2.47 – 2.52):

Рис. 2.47. Структура відходів (сміттєзвалище № 1)

Рис. 2.48. Структура відходів (сміттєзвалище № 2)

Рис 2.49. Структура відходів (сміттєзвалище № 3)

Рис. 2.50. Структура відходів (сміттєзвалище № 4)

Рис. 2.51. Структура відходів (сміттєзвалище № 5)

Рис. 2.52. Структура відходів (сміттєзвалище № 6)

Найпоширенішим видом відходів, який трапляється у всіх випадках є пластик та поліетилен, така тенденція є не надто приємною, адже ці речовини розкладаються десятки років, спричинюючи хімічне та фізичне забруднення. Відносно низький відсоток скла та паперу, мабуть, є наслідком того, що ці відходи, здебільшого, становлять інтерес для людей, які заробляють, здаючи макулатуру та склотару до пунктів прийому. Найбільшу загрозу для навколишнього середовища та людини мають використані одноразові шприци та засоби гігієни, адже вони можуть бути джерелом інфекції. Також загрозливим є наявність серед відходів миючих засобів, автомобільних мастил та свинцевих акумуляторів.

2.2. Визначення впливу несанкціонованих сміттєзвалищ на грунтовий покрив методами біотестування

Суть методу біотестування полягає у визначенні дії комплексу чинників навколишнього середовища на спеціально вибрані організми за стандартних умов з реєстрацією різних поведінкових, фізіологічних або біохімічних показників [2]. Методи біотестування, які використовуються для оцінки стану довкілля, повинні відповідати вимогам сучасного біомоніторингу: вони повинні бути придатними до застосування оцінки будь-яких змін у середовищі мешкання живих організмів; характеризувати найбільш загальні і важливі параметри життєдіяльності біоти; бути досить чутливими до виявлення навіть невеликих змін; бути адекватними до будь-якого вигляду живих істот і до будь-якого типу впливу; бути зручними не лише для лабораторного моделювання, а також для досліджень у природі; бути відносно простими і не дуже затратними для широкого використання [2]. Тест-організми повинні мати вузький діапазон чутливості до дії чинників і відповідати таким параметрам: висока чутливість до дії чинників; реакції у відповідь тест-організму мають бути відомими і близькими до реакції організмів у лабораторних умовах; тест-організми в умовах одного дослідження мають бути візуально однаковими [5]. Використання рослин для біотестування ґрунтів вимагає врахування екологічних особливостей ґрунтів як об’єкта біологічного контролю навколишнього середовища. Важливим тут є надходження до ґрунту різних сполук, зокрема токсичних. Хімічне забруднення ґрунту визначають як зміну його природного хімічного складу внаслідок проникнення в нього нехарактерних для нього речовин або збільшення концентрацій природних речовин до величин, що перевищують норму [1, 2]. Ґрунтам завдають шкоди два основних джерела хімічних забруднень: викиди підприємств промисловості, енергетики і автотранспорту, а також хімічне та механічне забруднення внаслідок господарської діяльності людини.

Аналіз біотоксичності ґрунтів здійснювали за методикою «ростовий тест» (Горова та ін., 2007, 2014). Для цього просушені зразки ґрунту просіювали через сито з дрібними отворами. Біотестування виконували в чашках Петрі: на фільтрувальний папір викладали 1 г досліджуваного ґрунту та 30 штук насіння тест-культури. За тест-об’єкти обрали L. Ґрунт і насіння розподіляли рівномірно на площині чашки Петрі, заливали 5–7 мл відстояної кип’яченої водопровідної води. Для кожної точки відбору експеримент повторювали тричі. Насіння пророщували за температури 20–25 °С. Через 96 годин вимірювали довжину кореневої системи та наземної частини. Фітотоксичний ефект (ФЕ, %) визначали у відсотках за довжиною кореневої частини за формулою: 

  Х 100%

де L0 – cередня довжина кореневої частини рослин, вирощених на зразках ґрунту з контрольної точки; LХ – середня довжина кореневої частини рослин, вирощених на ґрунті з досліджуваних ділянок. Оцінку токсичності субстратів визначали за п’ятибальною шкалою в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6.

Фітотоксичний ефект

Фітотоксичний ефект, % Рівень токсичності
0-20 Відсутність, або слабкий рівень
20,1-40 Середній рівень
40,1-60 Вище середнього рівня
60,1-80 Високий рівень
80,1-100 Максимальний рівень

Таблиця 2.7.

Фітотоксичний ефект несанкціонованих сміттєзвалищ мікрорайону Вишенька

№ проби Середня довжина кореневої системи, мм. Фітотоксичний ефект, %
1. 7 0
2. 2 71
3. 4 42,8
4. 5 28,5
5. 5 28,5
6. 6 14,2

За результатами проведеного біотестування найменший фітотоксичний ефект (табл. 2.7) виявився у зразку грунту взятого із несанкціонованого звалища будівельних відходів (проба № 6), який відповідає слабкому рівню забруднення грунтів (фото 2.15 – 2.16). Найбільший фітотоксичний ефект присутній у зразку грунту, який був забруднений паливно-мастильними матеріалами (проба №2) –  високий рівень забруднення. Проби № 3, 4, 5 відповідають середньому рівню забруднення грунту.

Фото 2.15. Відбір проб грунту

Фото 2.16. Закладання дослідів

ВИСНОВКИ

Крім застарілих і переповнених офіційних сміттєзвалищ, в Україні є ще проблема стихійних смітників. Скільки саме таких сміттєзвалищ існує, нині сказати точно не береться ніхто. За оцінками Всеукраїнської екологічної ліги, йдеться про понад 10 тисяч таких смітників. Вони розташовані в долинах річок, ярах та балках.

Для зменшення кількості стихійних сміттєзвалищ, необхідно запровадити ефективну систему роздільного збирання й перероблення побутових відходів. Багато матеріалів (скло, пластик, папір, метал) можна використовувати повторно у виробництві, таким чином заощаджуючи природні ресурси та зменшуючи кількість відходів. Українські екологи критикують, що в Україні переробляється приблизно 6% з усього сміття, у той час, як у Європі навпаки – тільки 10-20% не переробляється.

Тільки впровадження замкнутого циклу переробки побутових відходів дозволить вирішити цю проблему.

Ми встановили, що стихійні сміттєзвалища створюють фітотоксичний ефект на навколишню рослинність. Найбільш різко він проявляється у випадку забруднення миючими засобами та мастилами.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

  1. Архипова Г.І., Галушка Ю.О. Вплив звалищ побутових відходів на здоров’я людей. Віс- ник НАУ. 2009. № 3. С. 217-219.
  2. Бондар О.І., Клімчук Б.П., Колядинський М.І., Мольчак Я.О. Довкілля в умовах впливу сміттезвалищ. – Луцьк: РВВ ЛДТУ, 2013. – 248 с.
  3. Голуб’ятників Є.І. Про розробку державної програми поводження з побутовими відходами в Україні – 2001. – Вып. 29. – С. 99–101. – (Сер. «Техн. науки»).
  4. Грунтознавство з основами геології / Лабораторний практикум /ДВНЗ «УжНУ», Природничо-гуманітарний коледж, – Ужгород: Ред.-вид. від. ДВНЗ «УжНУ». – Ужгород, 2016. – 50 с.
  5. Дослідження складу, фізичних і фізико-хімічних властивостей ґрунтів: навчальний посібник /С.В. Корнєєнко/– К. , 2016. – 217 с.
  6. Закон України «Про відходи», 1998 р.
  7. Колядинський М.І., Мольчак Я.О., Мисковець І.Я. Екологічна небезпека твердих побутових відходів. // Сучасні проблеми збалансованого природокористування: Збірник наукових праць ПДАТУ.(Кам’янець – Подільский, 2011 С.42-45).
  8. Методичні вказівки для виконання лабораторних робіт з дисципліни «Грунтознавство» напряму «Геодезія, картографія та землеустрій»/ С. І. Коваль. – Рівне, 2012.- 29 с.
  9. Надточій П.П., Вольвач Ф.В., Герасименко В.Г. Екологія грунту та його забруднення. – К.: Аграрна наука, 1997.–286 с.
  10. Попович В. В. Поводження із твердими побутовими відходами (вітчизняний та зарубіжний контекст) / В. В. Попович // Науково-технічний збірник : «Комунальне господарство міст». – 2012. – № 105. – С. 476-482.

Написати коментар